Зміст

Перспективний план розвитку

Тутовицької ЗОШ І-ІІІ ст., Сарненської районної ради,

Рівненської області

на 2018-2023 рр.

І. Паспорт

ІІ.Вступ

Освіта — найважливіше із земних благ,

якщо вона найвищої якості.

Інакше вона абсолютно даремна.

Дж. Р. Кіплінг

Підготовка перспективного плану розвитку Тутовицької ЗОШ І-ІІІ ст., Сарненської районної ради, Рівненської області на 2018-2023 рр. зумовлена якісним оновленням змісту освіти, який полягає в необхідності привести її у відповідність із європейськими стандартами, потребами сучасного життя, запитами суспільства щодо якісної та доступної освіти. Пріоритетними напрямами розвитку освіти є формування високого рівня інформаційної культури кожного члена суспільства, держави; упровадження сучасних інформаційних технологій у навчально-виховний процес. Сучасне суспільство переходить до постіндустріальної доби, в якій цивілізація стає інформаційною. З тим нагальною залишається здатність особистості формувати міжособистісні стосунки, вступати в комунікацію, володіти різними соціальними ролями. Проблема активного використання інформаційно-комунікаційних та комунікативних технологій стає все актуальнішою. Так, у Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти (постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1392) зазначено: «Формування інформаційно-комунікаційної компетенції учнів, зміст якої є інтегративним, відбувається у результаті застосування під час вивчення всіх предметів навчального циклу діяльнісного підходу. Навчальними програмами обов’язково передбачається внесок кожного навчального предмета у формуванні зазначеної компетентності». Одночасно обов’язковою умовою використання сучасних педагогічних технологій, методичних заходів є збереження фізичного та психічного здоров’я учнів, формування позитивного ставлення до здорового способу життя.

Перспективний план визначає основні шляхи розвитку школи. Він скеровує педагогів до реалізації ціннісних пріоритетів особистості, задоволення освітніх потреб молоді, створення розвивального середовища, у якому б реалізувалася сучасна модель випускника, особистості, що володіє технологіями усного та письмового спілкування різними мовами, у тому числі й комп’ютерного програмування, уключаючи спілкування через Інтернет.

План розвитку школи спрямований площину цінностей особистісного розвитку, варіативності й відкритості освітньої системи закладу, зумовлює модернізацію чинників, які впливають на якість навчально-виховного процесу, змісту освіти, форм і методів навчання й виховання, системи контролю й оцінювання, управлінських рішень, взаємовідповідальності всіх учасників навчально-виховного процесу.

Перспективний план розвитку навчального закладу є комплексом науково-методичних, матеріально-технічних та управлінських проектів із визначенням шляхів їх реалізації. У ньому максимально враховані потреби педагогічного, учнівського та батьківського колективів школи.

У розділах, з яких складається план, сплановані наступні завдання:

- поліпшення розвитку матеріально-технічної бази школи;

- удосконалення мережі класів та збільшення контингенту учнів;

- забезпечення розвитку кадрового потенціалу, плану проходження курсової перепідготовки та атестації педагогічних працівників;

- забезпечення реалізації основних напрямків методичної, виховної роботи школи;

- удосконалення профілізації навчання та поглибленого вивчення предметів;

- забезпечення внутрішньошкільного контролю за викладанням предметів.

Основними результатами перспективного плану розвитку школи будуть удосконалення й модернізація сучасного освітнього середовища закладу, системні позитивні зміни, підвищення рівня та якості освіти. План дає можливість виробити стратегічні та пріоритетні напрями діяльності школи на найближчі 5 років.

ІІІ. План розвитку школи на 2018-2023 рр.

1. Загальні положення

Пріоритетним напрямком сучасної освітньої системи України, що підтверджено сучасними державними законами та нормативними документами, є доступ до якісної освіти, до найкращих світових здобутків у освітній галузі.

Новий Державний стандарт початкової освіти, базової і повної загальної середньої освіти орієнтує педагогів на перехід від декларування переваг особистісної моделі до її практичного впровадження. Визначено вимоги до навчальних досягнень учнів, які відповідають змісту і структурі предметних компетентностей (учень знає, розуміє, застосовує, аналізує, виявляє ставлення, оцінює, тощо). Разом із предметною підготовкою за роки здобуття загальної середньої освіти діти мають оволодіти ключовими компетентностями, до яких, згідно з міжнародними домовленостями, віднесено: уміння вчитися, спілкуватися державною, рідною та іноземними мовами; математична і базова компетентності в галузі природознавства і техніки; інформаційно-комунікаційна; соціальна і громадянська; загальнокультурна; підприємницька; здоров’язберігаюча. Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно орієнтованого, компетентнісного та діяльнісного підходів. Діяльнісний підхід спрямований на розвиток умінь і навичок учня, застосування здобутих знань у практичній ситуації, пошук шляхів інтеграції до соціокультурного та природного середовища.

Основна мета діяльності навчального закладу – це безперервний процес підвищення ефективності навчально-виховного процесу з одночасним урахуванням потреб суспільства, потреб особистості учня. Цьому сприяє застосування новітніх досягнень педагогіки та психології, використання інноваційних технологій навчання, комп’ютеризація навчально-виховного процесу.

Навчально-виховний процес навчального закладу спрямований на формування у випускника школи якостей, необхідних для життєвого та професійного визначення:

- орієнтації у сучасних реаліях і підготовленості до життя у ХХІ столітті;

- здатність до самовизначення, саморозвитку, самоосвіти;

- вільне володіння двома іноземними мовами;

- наявність життєвого досвіду спілкування, роботи в колективі, під керівництвом, самостійно, з літературою;

- високий рівень освіченості, культури, здатність до творчої праці, професійного розвитку, застосування комунікативних компетенцій, упровадження у своїй діяльності ІКТ;

- вільне володіння комп’ютером, високий рівень культури користування ІКТ;

- готовність до вибору професії відповідно до своїх здібностей та можливостей, потреб ринку праці;

- сформовані трудова та моральна життєва мотивації, активна громадянська і професійна позиції.

Досконале володіння ІКТ та розвинуті комунікативні здібності зумовлюють досягнення життєвого успіху, позитивного соціального іміджу особистості у сучасному суспільстві. Тому розвиток та практичне застосування саме комунікативних та інформаційно-комунікаційних компетенцій учнів в умовах особистісно- зорієнтованого і діяльнісного підходів є ключовими положеннями перспективного плану навчального закладу.

Варто зазначити, що у сучасних умовах міжособистісна комунікація є не лише умовою соціального буття людини, але і найважливішою складовою професійної діяльності фахівця. У цих умовах кваліфікованість та успішність виконання професійних завдань залежить від якості взаємодії з людьми в конкретних соціокультурних та професійних ситуаціях.

Комунікативна компетентність – здатність особистості застосовувати у конкретному виді спілкування знання мови, способи взаємодії з людьми, які оточують її та перебувають на відстані, навички роботи у групі, володіння різними соціальними ролями. Складовими комунікативної компетентності є комунікативні здібності, комунікативні вміння, комунікативні знання.

Комунікативно-особистісний потенціал є інтегруючим компонентом соціального інтелекту як складового потенціалу особистості, що визначається її можливостями у сфері міжособистісної взаємодії, які реалізуються за наявності у людини комунікативних здібностей, умінь та навичок. Під соціальним інтелектом мають на увазі здатність людини розуміти не лише саму себе, а й інших людей, їхні взаємовідносини і прогнозувати міжособистісні події. Комунікативна культура розглядається як сукупність знань, умінь, навичок забезпечення взаємодії людей у конкретній соціокультурній ситуації, сформованість певних здібностей. Комунікативна компетентність є рівнем комунікативної культури, що забезпечує результативність поведінки в певних умовах. А тому одним із пріоритетних завдань сучасної школи є розвиток саме комунікативних компетентностей учнів, у тому числі:

- толерантність;

- висока комунікативність;

- творча активність;

- рефлективність.

Сучасний світ – світ інформаційних технологій, доступ до скарбниць науки нам дарують засоби масових комунікацій: доступ до бібліотечних матеріалів; користування різноманітними навчальними програмами; відвідування величезної кількості закладів, які мають власні аканти в Інтернеті; участь у семінарах, конкурсах, конференціях, міжрегіональних та міжнародних проектах; дистанційне навчання; створення власних презентацій; віртуальні екскурсії музеями і виставочними залами; можливість інтерактивного спілкування з жителями будь-якого куточка планети; ефективна обробка та збереження інформації та інше. Можливості ІКТ безмежні, тому однією із першочергових задач школи є підготовка учнів до життя та діяльності в умовах інформаційного суспільства, сформувати у них навички самостійного пошуку, оцінювання та систематизації інформації, культури спілкування та безпечного користування Інтернетом.

Разом з тим успішній діяльності сучасного навчального закладу сприяє інформатизація самого навчально-виховного процесу та управління закладом.

Актуальність проблеми впровадження інформаційних технологій в управлінську діяльність та освітній процес зумовлена деякими суперечностями:

- між підвищенням вимог до якості професійної діяльності освітян у галузі інформаційних технологій і непідготовленістю педагогічних кадрів;

- між існуючими теоретичними передумовами інформатизації освіти та недостатньою розробленістю науково-методичних і практичних аспектів підвищення кваліфікації педагогів із проблеми інформаційних технологій навчання та інформатизації управління закладом освіти.

В основу плану покладено системний підхід, спрямований на розв’язання проблеми створення, розвитку та використання інформаційних та комунікаційних технологій у навчальному закладі.

Інформатизація управлінської діяльності спрямована на автоматизацію роботи, створення єдиного інформаційного освітнього простору закладу, оперативне одержання необхідної інформації, ефективне використання комп’ютерної та телекомунікаційної техніки, що має на меті досягнення ефективного управління якістю педагогічного процесу.

Створення єдиного інформаційного освітнього простору ґрунтується на таких принципах як:

- інформаційна й аналітична відкритість, доступність;

- прогнозування;

- гнучкість управління;

- оптимальність функціонування закладу в системі освіти;

- відокремленість функцій управління.

Використання нових інформаційних технологій у процесі управління якістю освітнього процесу передбачає реалізацію такого комплексу педагогічних умов:

- використання психолого-педагогічних закономірностей та принципів в процесі навчання школярів та підвищення кваліфікації педагогів із проблеми сучасних інформаційних технологій;

- мотивування діяльності педагогів щодо використання сучасних інформаційних технологій в освітньому процесі;

- наявність єдиного інформаційного освітнього простору, що динамічно розвивається, в навчальному закладі.

2. Мета та завдання

Мета: створення цілісної системи розвитку комунікативної та комунікаційної культури учасників навчально-виховного процесу.

На реалізацію визначеної мети спрямовані основні завдання діяльності:

- апробація та впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних та комунікативних технологій у навчально-виховному процесі та в управлінській діяльності школи;

- забезпечення застосування інформаційних технологій в навчально-виховному процесі та управлінській діяльності закладу освіти;

- створення єдиного інформаційного простору закладу освіти з подальшою інтеграцією його в систему відкритої освіти;

- упровадження у навчально-виховний процес новітніх інформаційних технологій навчання;

- упровадження заходів у навчальній та виховній діяльності, спрямованих на розвиток писемної та усної комунікації, навичок роботи в групі, самопрезентації, ораторського мистецтва учнів;

- запровадження в навчально-виховний процес здоров’язберігаючих технологій, створення безпечних умов навчання та виховання дітей;

- створення шкільного середовища, що сприятиме прагненню учнів до самопізнання, самоаналізу, саморозвитку.

Основними очікуваними результатами вирішення цих завдань є:

- формування культури спілкування та інформаційної культури учасників навчально-виховного процесу;

- упорядкування інформаційного обміну баз даних;

- автоматизація збору даних і статистичних звітів, що періодично формуються за визначеними формами;

- мотиваційний аспект набуття знань учнями;

- розвиток соціальної та комунікативної активності учнів;

- формування в учнів навичок ефективного спілкування;

- формування у учнів культури збереження і зміцнення свого здоров’я;

- створення безпечного толерантного шкільного середовища;

- формування системи моніторингу освітнього процесу з метою аналізу стану та динаміки розвитку закладу освіти;

- надати доступ педагогічним працівникам та учням до світових інформаційних ресурсів та технологій;

- оснастити заклад сучасними навчальними та управлінськими комп’ютерними комплексами;

- сформувати інформаційну культуру учасників навчально-виховного процесу;

- підняти навчально-виховний процес на новий якісний рівень.

3. Зміст діяльності

Загальними засадами визначення нового змісту освіти є гуманізація, диференціація, інтеграція, науковість, широке застосування новітніх інформаційних технологій, педагогіки партнерства.

В основу змісту діяльності школи покладено заняття, які дозволяють формувати у учнів цілісне сприйняття світу, визначення сфери діяльності відповідно до своїх здібностей і можливостей.

Напрям діяльності з розвитку комунікативної компетентності учасників навчально-виховного процесу передбачає запровадження виховних заходів та використання у навчальній діяльності інноваційних технологій з метою розвитку наступних складових комунікативної компетентності:

- орієнтованість у різноманітних ситуаціях спілкування, яка заснована на знаннях і життєвому досвіді індивіда;

- спроможність ефективно взаємодіяти з оточенням завдяки розумінню себе й інших при ситуативній видозміні психічних станів, міжособистісних відносин і умов соціального середовища;

- адекватна орієнтація в собі – власному психологічному потенціалі, потенціалі партнера, у ситуації;

- готовність і уміння будувати контакт з людьми;

- внутрішні засоби регуляції комунікативних дій;

- знання, уміння і навички конструктивного спілкування;

- внутрішні ресурси, необхідні для побудови ефективної комунікативної дії у визначеному колі ситуацій міжособистісної взаємодії.

Навчальний заклад працює відповідно до плану роботи, основним документом, що регулює навчальний процес є робочі навчальні плани, які складаються на основі типових навчальних планів, затверджених Міністерством освіти і науки України.

4. Основні шляхи реалізації перспективного плану

на період 2018-2023 рр.

4.1. Розвиток матеріально-технічної бази школи

Тутовицької ЗОШ І-ІІІ ст., Сарненської районної ради, Рівненської області розташована за адресою: 34522, вул. Шкільна, 2, с. Тутовичі Сарненського р-н, Рівненської обл..Телефон (096) 9698437; E-mail: znz_tutovichi@ukr.net; сайт школи: tutovichi-school.rv.sch.in.ua

Введена в експлуатацію у 1987 році, будівля школи з цегли. Проектна потужність – 450 учнів.

Забезпеченість навчальними кабінетами:

- кабінет фізики;

- кабінет хімії;

- кабінет української мови й літератури;

- кабінет англійської мови;

- кабінет історії;

- два кабінети зарубіжної літератури;

- кабінет географії;

- кабінет математики;

- комп’ютерний клас;

- кабінет обслуговуючої праці;

- майстерні (столярна);

- спортивна зала;

- спортивний майданчик;

- бібліотека.

Актуальними проблемами залишаються питання поліпшення матеріально-технічної бази школи, а саме: підключення школи до мережі інтернет, ремонт фасаду школи, кабінету обслуговуючої праці, туалетів, підвального приміщення; шпаклювання відкосів вікон (138 шт); придбання комп’ютерної та розмножувальної техніки; забезпечення партами та стільцями 1-А, 1-Б класів, навчальних кабінетів.

Перспективний план поліпшення матеріально-технічної бази навчального закладу

4.2. Мережа класів та контингент учнів

Станом на 01 січня 2018 року у школі функціонує 15 класів, у яких навчається 301 учнів, середня наповнюваність становить 20.

Учні 1-11 класів працюють у 5-ти денному режимі.

4.3. Розвиток кадрового потенціалу

Станом на 1 січня 2018 року в навчальному закладі працює 40 педагогічних працівників, з них 2 асистенти вчителя, 1 педагог-організатор, 1 практичний психолог, 9 учителів знаходяться у відпустці по догляду за дитиною.

Із загальної кількості педагогічних працівників мають освітньо-кваліфікаційний рівень: спеціаліст вищої категорії – 10, спеціаліст І категорії – 8, спеціаліст ІІ категорії – 7, спеціаліст – 14, старший вчитель – 2.

Стаж педагогічної роботи:

У навчальному закладі працює 6 учителів пенсійного віку (3 учителі математики, учитель хімії, зарубіжної літератури, географії).

Потреба в кадровому забезпеченні на наступні 5 років:

4.4. Перспективний план проходження курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників

Перспективний план проходження чергової атестації педагогічних працівників

4.5. Основні напрямки методичної роботи

Система заходів методичного характеру мають бути максимально спрямовані на формування професійно-педагогічної та соціально-психологічної культури педагогів, розширення та поглиблення знань, продукування ними нових педагогічних ідей, технології навчання та виховання в сучасних умовах.

Структура методичної роботи

Основні завдання методичної роботи:

- створення цілісної системи методичної роботи, яка ґрунтується на досягненнях науки, передового досвіду, спрямована на всебічне підвищення професійної майстерності кожного вчителя, на збагачення й розвиток творчого потенціалу педагогічного колективу школи;

- вивчення нормативно-правових та інструктивно-методичних документів про школу;

- підвищення рівня управлінської діяльності, загальної культури педагогічного колективу;

- дослідження рівня ефективності застосування індивідуальної, групової та колективної форми організації методичної роботи;

- систематичне вивчення й аналіз навчальних планів, програм, підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій щодо вивчення шкільних дисциплін;

- вивчення, узагальнення, упровадження, популяризація передового педагогічного досвіду;

- здійснення психолого-діагностичного супроводу методичної роботи з педагогічними кадрами;

- керівництво роботою методичних підрозділів та координація їхньої діяльності;

- активне впровадження й використання досягнень, рекомендацій психолого-педагогічної науки;

- створення організаційних умов для безперервного вдосконалення фахової освіти та кваліфікації педагогічних працівників;

- залучення педагогів до науково-методичної та дослідницької роботи;

- удосконалення навчально-виховного процесу шляхом диференціації, індивідуалізації навчання, упровадження нових педагогічних технологій;

- проведення системи методичних заходів, спрямованих на розвиток творчих можливостей педагогів;

- зміцнення матеріально-технічного та навчально-методичного забезпечення навчальних кабінетів;

- аналіз стану викладання предметів та курсів за вибором;

- удосконалення роботи зі здібними та обдарованими учнями;

- координація змісту й організаційних форм методичної роботи навчального закладу;

- надання методичної допомоги молодим учителям, учителям-стажистам;

- підвищення ефективності та результативності навчально-виховного процесу.

Головні напрямки методичної роботи:

- опрацювання педагогічними працівниками нормативно-правових документів щодо організації навчально-виховного процесу, актуальних проблем методики викладання шкільних дисциплін;

- організація підвищення кваліфікації вчителів;

- підтримка інноваційної діяльності вчителів;

- надання допомоги педагогам у підготовці до атестації;

- діагностична діяльність щодо якості навчання учнів.

Структура методичної роботи школи поєднує:

- розгляд основних методичних проблем педагогічною радою;

- експериментально-дослідницьку роботу;

- роботу методичних об’єднань, творчих груп, постійно діючих семінарів-практикумів із упровадження інноваційних освітніх технологій;

- видавничу діяльність.

4.6.Тематика засідань педагогічних рад

4.8. Основні напрямки виховної роботи школи

Найважливішою складовою національної системи освіти завжди було і залишається виховання підростаючого покоління.Виховна робота школи здійснюється з урахуванням основних положень Конституції України, згідно з Законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про мови в Україні», «Про охорону дитинства», «Про попередження насильства в сім’ї».

Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають національно-патріотичне (в т.ч. військово-патріотичне), громадянське виховання, що відповідають нагальним вимогам і викликам у сучасному українському суспільстві.Виховний процес у класних колективах спрямований на реалізацію Стратегії національно-патріотичного виховання (Указ Президента Українивід 13 жовтня 2015 року №580/2015), Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді(додаток до наказу Міністерства освіти і науки України від 16.06.2015 №641) та Програми «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України» (наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 31.10.2011№1243).

Реалізацію Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді забезпечують усі педагогічні працівники школи, адже важливо, щоб навчальний заклад став для дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового брати на себе відповідальність, самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єдності української політичної нації та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві.

Надзвичайно важливою є організація збирання та поширення інформації про героїчні вчинки військовослужбовців, бійців добровольчих батальйонів у ході російсько-української війни, волонтерів та інших громадян, які зробили значний внесок у зміцнення обороноздатності України. Зібрані матеріали використовуються на уроках мужності, позакласних заходах з метою ознайомлення та вшанування пам’яті Героїв, які загинули, захищаючи територіальну цілісність держави. Не менш важливим є повсякденне виховання поваги до Конституції держави, законодавства, державних символів – Герба, Прапора, Гімну. Героїчні й водночас драматичні й навіть трагічні події останнього часу спонукають до оновлення експозиції шкільного музею, зокрема щодо інформації про учасників АТО та волонтерів Сарненщини.

При підготовці до відзначення національних свят та пам’ятних дат, зокрема Дня захисника України, Дня Гідності і Свободи, Дня Збройних Сил України, Дня Соборності України педагоги керуються методичними матеріалами Українського інституту національної пам’яті (організація конференцій, семінарів, круглих столів; проведення військово-спортивних змагань, фестивалів-конкурсів патріотичної пісні, прози і поезії, творів образотворчого мистецтва; відвідування музеїв бойової слави; вшанування сучасних героїв-захисників України та пам'яті загиблих за свободу, єдність та незалежність українського народу).

Окремої уваги заслуговує волонтерська діяльність педагогів, учнів, батьків, яка через конкретну, практичну діяльність сприяє встановленню соціальних зв’язків, опануванню дітьми новими навичками, формуванню у них прагнення до відповідальної патріотичної поведінки, моральних та духовних якостей, світогляду справжнього громадянина України.

Важливим аспектом формування національно самосвідомої особистості є виховання поваги та любові до державної мови. Володіння українською мовою повинно стати пріоритетними у виховній роботі з дітьми, адже мовне середовище впливає на формування учня-громадянина, патріота України.

Провідним документом виховної роботи класних керівників є Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів, метою яких є створення цілісної моделі виховної системи на основі громадянських та загальнолюдських цінностей. Зазначена програма визначає метою виховання, формування морально-духовної, життєво-компетентної особистості, яка успішно самореалізується у соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал. У процесі виховання у дітей має бути сформоване:

-ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави;

-ціннісне ставлення до людей;

-ціннісне ставлення до себе;

-ціннісне ставлення до природи;

-ціннісне ставлення до мистецтва;

-ціннісне ставлення до праці.

Зважаючи на реалії сьогодення особливої уваги потребує правоосвітня діяльність та правове виховання учнів. Дану роботу слід планувати із залученням представників правоохоронних органів та юридичних установ.

Виховання емоційної культури та конструктивної поведінки особистості є одним із ключових пунктів виховного процесу школи. Його актуальність обумовлена підвищеним рівнем тривожності школярів. Проявляється це у стресі, тривозі, агресії, особистісних розладах. Існує необхідність вчити дітей толерантному ставленню одне до одного, проводити роботу з розвитку комунікативних навичок спілкування. Зусилля педагогів мають бути спрямовані на формування в учнів відповідальності, правомірності шляхів і засобів їх реалізації, моральних якостей, які б регулювали їхню поведінку. З даного питання класним керівникам слід тісно співпрацювати з психологічною службою.

Формування навиків здорового способу життя передбачає систематичний комплекс заходів, спрямованих на усвідомлення здорового способу життя як цінності шкільного колективу, що сприятиме гармонійному розвиткові психофізичних здібностей учнів.

Вирішувати зазначені завдання покликана школа у тісній взаємодії з сім'єю і громадськістю. Завданням педагогів школи є залучення батьків учнів до активної участі у навчально-виховному процесі, організації та проведенні позакласних виховних заходів. Батьки мають стати не тільки гостями на заходах, не тільки спостерігачами успіхів їх дітей, вони мають безпосередньо впливати на формування молодого покоління своїм досвідом та прикладом. Актуальною є систематична й послідовна педагогізація батьківської громадськості.

Важливим напрямком для педагогів також є робота зі шкільним активом. Учнівське самоврядування забез­печує входження особистості до соціального середовища, її адаптацію, ос­воєння існуючих соціальних обов'язків, подолання громадянської інфантильності молоді.

У цілому виховна діяльність у навчальному закладі спрямована на створення необхідних умов для соціалізації школярів шляхом включення їх в практичну соціально-значущу діяльність, на всебічний розвиток соціальної активності учнів, що перш за все передбачає виконання кожним із них конкретного суспільного доручення, навчання учнів навичками та умінням організаторської роботи з постійним і послідовним удосконаленням та розвитком їх досвіду, забезпечення поєднання педагогічного управління і дитячого самоврядування. Створена у школі система виховної роботи дозволяє учням отримати досвід соціальної активності, сприяє формуванню життєвих компетенцій школярів.

Розвиткові активної суспільної позиції учнів сприяє виховний потенціал уроків, виховні та класні години, організовані масові виховні заходи.

Структура виховної моделі національного виховання

Структура виховної роботи школи

Основні завдання виховної роботи:

- забезпечити реалізацію Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молодіта Програми «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України»;

- виокремити, як один з найголовніших напрямів виховної роботи, національно-патріотичне виховання (в т.ч. військово-патріотичне) – справу, що за своїм значенням є стратегічним завданням.;

- приділяти особливу увагу громадянському, правовому вихованню, волонтерській діяльності, формуванню зорового способу життя;

- формувати моральні якості особистості, культуру поведінки, виховувати бережливе ставлення до природи, розвивати мотивацію до праці.

- проводити виховну роботу із залученням представників учнівського самоврядування та у тісній співпраці із батьківською громадськістю;

- забезпечити системну роботу для реалізації зазначених завдань, яка передбачає гармонійне співвідношення різних напрямів, засобів, методів виховання дітей у процесі навчання і позакласної діяльності.